АМФ VHQ KRAKEN как зайти Кохма

Я тут решив написати свій розповідь, як я став переможцем у турнірі з відеоігри Дота, але трошки іншим шляхом, ніж можливо багато хто очікував. Ну отже, почнемо! Закладки... ці хімічні експерименти, які іноді вживав, не ставали мені на заваді. Вони допомагали збільшити концентрацію, підвищували реакцію та робили гру більш насиченою. Все почалося звичайно: після важкого дня з роботи і довгої гри, мої розумні знайомі порадили спробувати неперевершений товар. І от я, не витримавши спокуси, нарешті решилось замовити свою першу закладку. Треба сказати, що знаходження рівного магазину з якісними ковзкостями було справжнім викликом. Пробував різні, але тільки один виявився справжнім скарбом посередині маси фальшивок. Тому коли знайшов того самого постачальника, відразу ж замовив свою наркоту. І ось наступного вечора, я отримав свою очікувану посилку. Я не міг уявити, що цей коричневий порошок принесе мені стільки радості. Купивши амфетамін, я відчув, як він вже розбурхував мої емоції, підготовивши мене до майбутньої битви. Зараз я готовий докладати усіх зусиль, щоб стати найкращим гравцем у турнірі. Амфетамін мав мене захопити своїми могутніми хвилями енергії і зосередження. Він перетворив зміршування часу на тільки приємні хвилини гри. Та оцей час настастав, і я готовий запустити гру. Захоплений відчуттям, у яке мене вклали амфетамины, я поглинувся у світ битви з екрану. Час, коли пройшли години на миття рук та перекуси, відлетів геть. Це був мій день, мій час, моя гра. Сила гри поєдналася з силами наркотиків, створюючи неймовірну симфонію ідеального погруження. І я почувався непереможним. Амфетамін допоміг мені одержати перевагу над противниками, дозволяючи реагувати швидше та приймати кращі рішення. Тут можна було б розповісти про гирик і масло, але моє виграшне відчуття було чистим і сильним. Я забув про жорсткість своїх м'язів, про відходи після гри і все, що стояло на моєму шляху до перемоги. Тому, коли інші гравці почали здарався, я продовжував битися. Я відчувавулет, що не знало меж. Це було справжнє задоволення, яке навіть не можна зіставити з реальним життям. Мені потрібний був тільки екран, мишка, клавіатура та мої безшумні готові друзі. Продовжуючи свою історію, я повинен зазначити, що є точки, які слід уникати. Внутрішньовенне введення наркотиків - це злочин, який не можна пропустити. Воно може знищити життя, замість того, щоб надихати і покращувати. Тому я обрав шлях орального вживання, щоб не ризикувати своїм здоров'ям і життям. Проходячи крізь етапи гри, я почував себе все більш і більш впевнено. Амфетамін пропонував мені розслаблення і концентрацію одночасно. Це було як обіцянка на моє бажання стати кращим. Варто зазначити, що все це не відбувається без присутності небажаного супутника - відходів. Після тривалої гри і використання наркотиків, організм потребує відпочинку і відновлення. Якщо не вміти контролювати цей процес, він може спустити вас на дно.

Турнір підходить до кінця. Моя гра була майстерною. І я переміг! Я став найкращим гравцем, розкривши усі свої можливості під впливом амфетаміну. І хоча цей шлях може здатися незвичним і навіть небезпечним, він показав мені, наскільки сильними можуть бути мої можливості.

В заключенні, хочу сказати, що кожен має свій шлях до перемоги. Мій шлях був винятковим, з використанням наркотиків, але цей досвід викликав у мене міцне пізнання самого себе і показав, наскільки велико моє прагнення до успіху. Наркотики можуть бути небезпечними, але якщо використовувати їх з розумом, вони можуть допомогти зробити щось неймовірне.

Мать, алкоголь — это для слабаков!

Знаешь, Бро, на самом деле все гораздо проще, чем кажется.

Меня зовут Маня. Я наркоман-комик из пригорода, градусник наркотиков, если хочешь. У меня есть свои приколы и свои закладки. Они сделаны со всей любовью, со всей нашей Любовью. Как-то раз мы с Мишей проснулись в нашей магнитной закладке. Наши головы были пропитаны этим амфетамином. Вылезли из окна и начали фланировать по улицам, покоряя мир своим отравленным взглядом.

Вот в это время, когда мы противоборствуем с одним брошенным стимулом, на улице встречаем пьяного дебила с пачкой сигарет. Взяли пару сигарет, всунули их себе в карман и продолжили свои городские приколы. Как маньяки, ой-маньяки, нас проперло с самой глубины нашего существа, и мы писали из окна желтой струей, окропляя головы прохожих, которые даже не догадывались, что их жизнь только что становится кусочком истории.

Это был тот вечер, когда мы действительно решили втюхаться, утянуть эту дурь до того самого дна. Мы залезли на крышу одной заброшенной прачечной, и там нас уже ждал наш варщик. Он был странный тип, с постоянно задранной шляпой и глазами, заточенными на одну точку. Он знал, что мы ищем закладки, и готов был помочь нам в этом деле. У него были связи, и он смог достать для нас то, что нам нужно. Мы предложили ему немного денег, и он протянул нам амфетамин.

Бро, это был мой первый раз с амфетамином, и я был готов пойти на все ради этой дурочки.

Я взял камень, положил его на бумажку, поджег и вдохнул эту дурь.	Миша смотрел на меня и улыбался. Он был моим лучшим другом, и мы вместе уплывали в этот сумасшедший мир.
Мы сидели на крыше и смотрели на город, который казался нам прекрасным и искушающим.	Мы чувствовали, что наша жизнь никогда не будет такой же, как раньше.

— Ты знаешь, Миша, я чувствую себя богом. Вот так и хочется жить, забыв обо всем. Ведь в конце концов, нам так или иначе придется умереть, почему бы не сделать это сейчас и здесь? — сказал я, обращаясь к своему другу.

Миша улыбнулся и ответил: "Да, Бро, так давай сделаем это. Мы будем жить на пределе, будем жечь эту жизнь до самого конца."

В эту ночь мы стали настоящими комиками. Мы поднимались на сцену, чтобы развлекать людей своими привычками и своей отравленной душой. Мы не боялись никого и ничего. Мы были свободными и счастливыми в этом мире безграничных возможностей.

Бро, прости, что затянул. Я всегда такой стараюсь быть, особенно перед тобой. Но видишь ли, наркотики меня очень вдохновляют. Иногда их стимулирующее влияние позволяет мне выйти за рамки обыденности и открыть новые горизонты в своей комике.

Итак, Бро, такова наша история.

Мы втюхались в этот мир амфетамином и уплыли на волнах своего сумасшедшего счастья, фланируя по улицам, писая из окна желтой струей и окропляя головы прохожих, которые уже никогда не забудут нас — наркоманов-комиков.

Это были самые безумные дни в нашей жизни, и я никогда не забуду их. Они врезались в мою душу и останутся там навсегда. Ведь я Маня, наркоман-комик, и это моя история.